Існує широкий вибір коаксіальних роз'ємів; основні серії включають BNC, N, SMA, TNC і Type F.
Роз’єм BNC (Bayonet Neill–Concelman) — це мініатюрний роз’єм із байонетним механізмом швидкої фіксації, винайдений у 1950-х роках Полом Ніллом і Карлом Консельманом з компанії Amphenol. Він доступний з характеристичними опорами 50 Ом і 75 Ом і зазвичай працює в діапазоні 0–4 ГГц. Відомий надійними з’єднаннями, стійкістю до вібрації та легкістю з’єднання/роз’єднання, він широко використовується у відеоспостереженні, контрольно-вимірювальних приладах, ранніх комп’ютерних мережах і комунікаційному обладнанні.
Роз’єм типу N має різьбовий з’єднувальний механізм і був винайдений у 1940-х роках Полом Ніллом з Bell Labs. В першу чергу він пропонує характерний опір 50 Ом і 75 Ом з діапазоном робочих частот 0–11 ГГц (розширюється до 18 ГГц для розширених версій). Він може похвалитися високою механічною міцністю та відмінною стійкістю до води та пилу, що робить його придатним для застосування поза приміщеннями та високої потужності, наприклад для фідерних систем антени базової станції.
Роз’єм SMA (субмініатюрна версія A) — це невеликий різьбовий роз’єм, винайдений у 1960-х роках. Він має характеристичний опір 50 Ом і робочий діапазон частот від постійного струму до 18 ГГц (деякі прецизійні моделі підтримують до 26,5 ГГц). Характеризуючись компактними розмірами, чудовою продуктивністю та високою надійністю, він широко використовується у високочастотних додатках, таких як підключення внутрішнього мікрохвильового обладнання, інтерфейси тестових приладів і модулі GPS.
Роз’єм TNC (Threaded Neill–Concelman) — це версія роз’єму BNC із різьбовим замком, створена тими ж винахідниками. Він має характеристичний опір 50 Ом і оптимальний робочий діапазон частот 0–11 ГГц. Його різьбове з’єднання забезпечує кращу стійкість до вібрації та більш надійне з’єднання, ніж тип BNC. Завдяки відмінним механічним і електричним характеристикам, він часто використовується у високочастотних мікрохвильових печах і мобільному комунікаційному обладнанні, де потрібна більш висока надійність.
Роз’єм типу F, винайдений Еріком Вінстоном на початку 1950-х років, використовує метод різьбового з’єднання. Він має характеристичний опір 75 Ом, а максимальна робоча частота зазвичай досягає 1 ГГц або 2,4 ГГц. Простий у конструкції та низький за ціною, це найпоширеніший тип роз’єму, який використовується в кабельному телебаченні, прийомі супутникового телебачення та модемах. Інші поширені типи включають 7/16 DIN (L29), UHF, MCX, SMB, SMC і RCA. Роз’єм 7/16 DIN — це великий різьбовий роз’єм 50 Ом, що характеризується низькими втратами, високою потужністю та надійною водонепроникністю; він в основному використовується у зовнішньому застосуванні високої потужності, наприклад у фідерних системах антен базових станцій і мікрохвильовій передачі. Роз'єм UHF - давно зарекомендував себе тип; хоча його назва походить від ранніх визначень "надвисокої частоти", зараз він переважно використовується в діапазоні VHF. Він має різьбове з’єднання, не має гідроізоляційних можливостей і має відносно товстий центральний провідник. Роз’єм MCX, винайдений у 1980-х роках, використовує натискний механізм фіксації та приблизно на 30% менший за роз’єм SMB; з робочою частотою до 6 ГГц, він добре підходить для інсталяцій високої щільності в портативних пристроях.